Депортація корейців почалася у вересні 1937. На підставі постанови Раднаркому та ЦК ВКП(б)«Про виселення корейського населення з прикордонних районів Далекосхідного краю» підписаного Сталіним і Молотовим, 173 тисячі етнічних корейців було виселено в безлюдні пустельні та необжиті райони Казахстану та Середньої Азії, з метою припинення проникнення японського шпигунства в ДВК.
Внаслідок депортації з карти Приморської області зникли засновані та повністю заселені корейцями населені пункти.
«Людські» вагони являли собою товарні вагони з двоярусними нарами та буржуйкою. В одному вагоні перевозилося ~6 сімей (25-30 осіб). Час у дорозі тривав ~40 днів. Перед завантаженням у людей вилучалися паспорти. Кожен вагон був «агентурно забезпечений». Першої зими більшість корейців жили в тимчасових землянках.
Переселенці були обмежені у пересуванні межами Середньої Азії.
Тільки в1993 році було прийнято Постанову Верховного Совета Російської Федерації «Про реабілітацію російських корейців».
