Історія стародавнього Чосона
Перша держава, що стала попередником ранніх корейських держав перших століть християнської доби, що була заснована предками корейців, називалася Стародавній Чосон.
Немає свідчень того, що територія Стародавнього Чосона входила до складу китайських володінь, або того, що Стародавній Чосон перебував у васальній залежності від Китаю.
До об’єднання Китаю під владою династій Цинь і Хань Стародавній Чосон мав, по суті, відносини тільки з китайським королівством Янь, що межував із ним (період з IV ст. до н. е. до 222 р. до н.е.). З ослабленням Чжоу, коли Янь отримало можливість вести самостійну політику,
першою жертвою його експансії на сході мав стати Стародавній Чосон.
Чосонський правитель, який носив титул Ху (від кит. «хоу»), розуміючи це, також вирішив вести активну зовнішню політику. Він проголосив себе Ваном (королем) і збирався розпочати війну проти королівства Янь. Проте війни не сталося бо порозумілися й досягнули домовленості про взаємний ненапад.
Королівство Янь, що входило до сімки основних китайських королівств, було одним із найслабших серед них. Проте, щойно відбувалося хочяке посилення Янь, воно звертало погляд на схід.
Тож, після того як Янь, у складі коаліції, здобуло перемогу над царством Ці в 283 р. до н.е., королівство завдало поразки Чосону,
внаслідок чого держава втратила значні території на захід від Манбонхана, на яких були створені китайські дільниці. Але в 240 р. до н.е. королівство Янь саме опинилося під загрозою загибелі, і в цей час Чосон повернув собі західні землі.
У 222 р. до н. Янь впала під натиском королівства Цинь, і чосонські землі перейшли під її контроль. Після побудови Великої стіни війська Цінь, перейшли річку Пхейшуй (кор. Пхесу), та завдали поразки Стародавньому Чосону й захопили ще частину його території. Щойно в Китаї розпочалася громадянська війна, у 209 р. до н.е., Чосон перейшов у наступ і захопив східні землі Янь, проте після об’єднання Китаю під владою династії Хань кордон між ним та Стародавнім Чосоном було встановлено по річці Пхес.
З 194 р. до н.э. влада в Чосоне належала виходцям з Китаю. З цього часу між Китаєм та Стародавнім Чосоном встановилися мирні стосунки, проте були й хвилювання й бійки. Влада змінювалася
Китайський імператор Уді у 109 р. до н.е. направив до Чосона посла Ше Хе з метою відновити угоду, проте вимоги китайців були відкинуті ваном Уго. Тоді китайці вирішили спровокувати конфлікт. На зворотному шляху, досягнувши кордону біля нар. Пхес, Ше Хе вбив начальника чесонського ескорту Чана (нагороду за цей вчинок було призначено імператорським намісником у Ляодуні). Обурений Уго відразу направив загін військ у похід на Ляодун і розправився з Ше Хе. Таким чином, привід для війни було створено.
Восени того ж року Уді рушив на Чосон велику армію. Однак після низки поразок він вирішив направити до Уго посла. Уго прийняв мирні пропозиції та на знак доброї волі передав китайцям 5 тисяч коней та військове спорядження, а також відправив спадкоємця до китайського двору. Але в ході інциденту на прикордонній річці Пхес, спадкоємець запідозрив загрозу з боку китайських полководців, мирні переговори були перервані. Наступного року (108 р. е.) військові дії відновилися, і столицю було захоплено. На території Стародавнього Чосона були утворені чотири китайські округи: Ченьфань (кор. Чинбон), Лолан (кор. Аннан), Сюаньту (кор. Хентхо) і Лінтунь (кор. Імдун).
Після поразки Стародавнього Чосона корейські племена, позбавлені своєї державності, були відкинуті назад у своєму соціально-політичному розвитку і опинилися в занепаді. Минав час, і от, на межі століть християнської ери, на Корейському півострові почали формуватися три ранні корейські держави — Когуре, Пекче і Сілла.
Культура Стародавнього Чосона
З Стародавнім Чосон, зазвичай пов’язують культуру лиття і виготовлення зброї з бронзи, поширену на початку – середині I тис. до н.е. на території Маньчжурії з характерним виготовленням коротких мечів скрипкоподібної форми. Технологія виробництва зброї та побутового приладдя була на дуже високому рівні, що не поступалася китайському. Вироби, що належать цій культурі, припускають спеціалізацію ремесла і високу професійну підготовку майстрів.
У пізній період історії Стародавнього Чосона набули поширення знаряддя із заліза, виготовлені як за допомогою лиття, так і кування.
Основою економіки Стародавнього Чосона були: землеробство, вирощування конопель, проса, ячменю, пшениці та інших культур. Розвинене було також конярство. Безперечним є той факт, що існувала спадкова влада монарха — вана, який мав постійну резиденцію в столиці Вангомсоні. Існувала низка інших міст і фортець.
У Стародавньому Чосоні існував кодекс із восьми про заборонних статей. До нас дійшов зміст лише трьох.
Згідно з першою з них, вбивство каралося смертною карою, друга вимагала компенсації зерном за завдання тілесних ушкоджень, а третя містила покарання за крадіжку. За цією статтею, людина, яка вчинила крадіжку, мала стати рабом того будинку, де було скоєно злочин. Однак за зверненим у рабство за крадіжку зберігалося право викупу за значну суму. Існування подібних статей свідчить про прагнення правителів захистити безпеку особистості та майна свого народу.
Можна сказати, що Стародавній Чосон був державою з початковим апаратом управління державних правових норм. Також, у ньому існували: спадкова монархічна влада, соціальна нерівність, товарні відносини.