Ранні держави (108 до н. е. – ІІІ століття)
Після падіння Кочосона на території півострова утворилося три племінні союзи: Махан, Чинхан і Пенхан (збірна назва Три Хан – Самхан). На північ від Самхана розвивалася держава Пуйо (Фуюй).
Також на території колишнього Кочосона виникло кілька невеликих держав, серед яких Кая, Тон’є, Окчо, Пуйо. Території на південь від Кочосон займала велика група невеликих держав, у тому числі Махан, Чинхан і Пенхан.
Махан був конфедерацією з 54 малих держав, розташованих на території сучасних провінцій Кенгідо, Чхунчхондо та Чолладо, з населенням приблизно 100 тис. дворів. Пенхан знаходився в районі сучасних Кімхе і Масана, а Чінхан – на місці нинішніх Тегу та Кенчжу. Кожна з двох невеликих конфедерацій складалася із 40-50 тисяч дворів.
Три малі держави разом здобули популярність як Самхан (Три держави Хан). Самханці здійснювали обряди жертвопринесення Небу у травні та у жовтні, супроводжуючи їх бенкетами, піснями та танцями.
Разом із поширенням культури заліза та розвитком навичок ведення сільського господарства в Маньжурії та на Корейському півострові стали зміцнюватися могутні держави Когурьо, Пекче та Силла, що в період з I століття до н. е. до VII століття н. е. займали Корейський півострів та Маньчжурію. Ці держави склалися під час боротьби проти китайських завойовників.
Держава Саро у першій половині IV століття повністю приєднала себе Кая. У 503 році воно змінило свою назву на Силла. Столиця Силла – сучасний Кенджу. Буддизм став тут офіційною релігією 528 року.
З розширенням території трьох корейських держав між ними почалася боротьба за переважання на всьому Корейському півострові, яку прагнули використати у своїх цілях феодальні правителі Китаю. Імператор Ян-ді в 612 році спорядив величезну армію і відправив її в похід з метою завоювання Когурьо, але зазнав поразки.
Китайська династія Тан з 644 року зробила низку невдалих походів проти Когурьо. Лише союз із Сілла дозволив династії Тан 660 року розгромити спочатку армію Пекче, а вже 668 року — Когурьо.
Танська династія сподівалася закріпити у себе всі землі Когурьо і Пекче. Але територія Пекче в 668 році була анексована державою Силла, яка визнавала себе васалом Китаю, під виглядом захисту там китайських інтересів. У 670 році почалися Силла-танські війни в ході яких кордони Силла просунулися до річки Тедон.
Період після цього називається в південнокорейській історіографії «Об’єднане Силла», хоча технічно Корейський півострів у цей період не був повністю об’єднаний, і Хамген і території на північ від річки Тедон опинилися під контролем тунгусо-маньчжурської держави Бохай.