Відправною точкою в історії корейської нації та корейської державності слід вважати міф про Тангуна.
У давнину жив чудовий принц на ім’я Хванун; син Бога небес Хваніна. Хванун хотів допомогти людям і попросив батька зробити його правителем Корейського півострова. Хванін виконав бажання сина, і Хванун був відправлений на Землю у супроводі 3000 слуг.
Хванун зійшов на Землю біля священного сандалового дерева на схилі гори Тхебексан. Він прийняв титул Чхонвана або «Небесного царя» й заснував Синій (Боже місто).
Він призначив трьох міністрів — вітру, дощу та хмар, і навчив людей 360 ремеслам і мистецтвам, таким як землеробство, медицина. ткацтво, теслярське ремесло та рибальство. Він також навчив їх розрізняти добро й зло, і створив зведення законів.
У ті часи, в великій печері, біля сандалового дерева, де Хванун прийняв людську подобу, жили ведмідь та тигр. Щодня вони ходили до цього священного дерева та молилися Хвануну. Зрештою, Небесний цар пожалів їх та покликав до себе. Він дав їм 20 голівок часнику та священний кущ полину й промовив: «З’їжте це і не робіть спроб побачити денне світло протягом 100 днів. Тоді ви станете людьми»
Ведмідь із тигром з’їли часник й полин і повернулися до печери. Тигр не витримав випробування та невдовзі вийшов із печери. Ведмідь терпляче чекав і вже через 21 день перетворився в гарну жінку, що стала відома під ім’ям Унне. Унне раділа своєму перетворенню, але була дуже самотня. Тому вона знову пішла до сандалового дерева і звернулася з молитвами до Небесного царя. І знову Хванун прислухався до благань жінки.
Унне народила сина, якого назвали Тангун, Його народженню радів весь народ. Згодом Тангун, що був звичайною людиною, став першим правителем півострова. Він зробив столицею Пхеньян і назвав своє королівство Чосон. Пізніше, Тангун переніс столицю в Асадал на горі Тхебексан і правив 1500 років. Після цього він зрікся трону і став гірським божеством.
Про що нам розказує міф про Тангуна.
За міфічними подіями, що передують появі Тангуна, криється міграція предків сучасних корейців на Корейський півострів і заняття ними домінуючого положення по відношенню до корінного населення.
Свита, з якою Хванун зійшов на землю, може тлумачитися як культура землеробства та інші передові технології, які принесли із собою на острів протокорейські племена. Жінка-ведмедиця Унне символізує аборигенне населення, а її шлюбний союз із Хвануном алегорично зображує процес змішування прибульців із місцевими та формування єдиного етносу.
Тангун постає як ватажок цієї нової етнічності й, водночас як його символ. Тому в корейців прийнято називати себе нащадками Тангуна.